1 квітня 2011 року під прикриттям Дня сміху та димовою завісою "Кучмагейту-2" [1] антиукраїнська влада завдала чергового підступного удару як мінімум по 400 тисячах із 1,167 мільйону фізичних осіб-підприємців [2], які обрали спрощену систему оподаткування, обліку і звітності та до останнього часу виживали скоріше всупереч, а не завдяки діям невиправдано роздутої армії різнокаліберних чиновників. Цього дня набула чинності норма Податкового кодексу України, якою для підприємств, що працюють на загальній системі оподаткування, встановлено заборону відносити на витрати вартість товарів, робіт і послуг, придбаних у підприємців-спрощенців. А саме, з 01 квітня 2011 року згідно з пунктом 139.1.12 ст. 139 ПК України витрати, понесені у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи - підприємця, що сплачує єдиний податок (крім витрат, понесених у зв'язку із придбанням робіт, послуг у фізичної особи - платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації), не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку. За даними Союзу підприємців малих, середніх та приватизованих підприємств України, норма ст. 139 ПК України найбільше вдарила по бізнес-консультантах, бухгалтерах, аудиторах, юристах, оптових торгівцях і перевізниках [3]. Зазначена норма Податкового кодексу фактично забороняє юридичним особам мати торгівельні операції з приватними підприємцями-спрощенцями [4] і порушує не тільки норми права, а й здорового глузду у відносинах між різними сегментами економіки [5]. Формально зберігаючи спрощену систему, підприємців-спрощенців руками юридичних осіб фактично "виштовхують" на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, під тиск невгамовних апетитів корумпованих фіскалів з метою збільшення обсягів стягуваних офіційних податків та неофіційних податей.
Принагідно зауважу, що в Україні з населенням у 45 822 200 осіб станом на 1 листопада 2010 року було зареєстровано 2348,3 тис. фізичних осіб – підприємців, що склало 72,6 % суб'єктів господарювання. Підприємці в Україні становили 5 % або 10 % працездатного населення [6]. За даними Держкомстату, наприклад, на кінець кризового 2009 року у фізичних осіб-підприємців працювало близько 4,2 млн. громадян, що становило 20,8 % економічно активного населення. Це засвідчує, що малий бізнес тривалий час виконував в Україні велику соціальну функцію. Крім того, якщо в 2009 році всі підприємства країни, без врахування банківських установ, бюджетників і фермерів, реалізували своєї продукції на 2,74 трильйонів грн., то малий бізнес зумів продати своїх товарів на 657,6 мільярдів грн. Таким чином, кожна четверта гривня (24%) у виручці українського бізнесу 2009 року була зароблена дрібними підприємцями [7]. І яка ж підприємцям за це дяка?
Відступивши у листопаді-грудні 2010 року перед загрозою бунту малого і середнього бізнесу через наміри влади ліквідувати спрошену систему оподаткування, В. Янукович пообіцяв уже в першому кварталі цього року повернутись до питання єдиного податку. За словами С. Тігіпка до найближчих завдань уряду входить розробка й прийняття в найкоротші терміни Закону України "Про спрощену систему оподаткування", який мав набути чинності з 01 квітня 2011 року [8]. Однак, робочі групи з розробки закону про спрощену систему оподаткування працюють у млявому режимі. Єдиної точки зору на те, якою повинна бути спрощена систем, у влади немає [9]. Уряд був зобов'язаний розробити законопроект про спрощену систему оподаткування ще у січні 2011 року, щоб за лютий-березень його можна було обговорити та прийняти. Однак станом на квітень законопроект відсутній. Сьогодні існує лише розроблена Міністерством фінансів України концепція реформування спрощеної системи, на основі якої тільки ще планується розробляти законопроект [10]. І руйнівні для малого та середнього бізнесу положення Податкового кодексу безперешкодно набрали чинності.
Принагідно відзначу, що Харків – це не тільки великий культурний, науковий, промисловий і освітній центр. Ще 1861 року (відразу ж після скасування кріпосного ладу) у м. Харкові вже діяло 2596 купців і до 1897 року їх кількість зросла на 38 % та склала 3585 осіб [11]. А вже 2009 року на теренах Харківщини на кожні 10 тисяч населення припадало 746 суб'єктів малого підприємництва, і за цим показником нашу область випереджали лише 7 із 27 українських регіонів [12].
Сучасний Харків – це ще й найбільший на теренах східної Європи речовий ринок, на якому працюють десятки тисяч підприємців та їх найманих працівників. Не так давно одне із ділових видань у черговому рейтингу "найбагатших" співвітчизників з високим пієтетом відзначало: від того, як йдуть справи у відомого харків'янина – народного депутата і власника торговельного центру "Барабашово", залежить доля сотень тисяч вищевказаних людей і їх покупців з усієї України та з-за її меж.
Якщо ж зазирнути правді у вічі, то все з точністю до навпаки: від того, як йдуть справи у тих простих українців, які своїми натруженими руками з цехів чи майстерень, яток, контейнерів або крамниць невпинно рухають виробничий і торгівельний процес, залежить добробут всіх тих скоробагатьків, що призвичаїлися на зароблені кимось гроші радіти життю за плечима особистих охоронців та тонованим склом броньованих автомобілів.
Однак, хвалене харківське депутатське лобі у Верховній Раді, в чергове "перетушкувавшись", своєю законотворчою бездіяльністю сьогодні демонструє неспроможність до жодних законодавчих ініціатив, спрямованих не на власне збагачення, а на захист інтересів широких верст малих і середніх підприємців.
А тим часом, за потурання чи злої волі можновладців до Харкова повертаються ранні 90-ті в їх найгірших проявах: заборонена – не ліцензована торгівля тютюновими виробами у підземних переходах, продаж контрафактних компакт-дисків і продуктів харчування сумнівної якості прямо "з землі". На зміну "кравчучкам" прийшли "янучучки", з яких знедолені жінки в літах під "дахом" місцевих міліціонерів та пильним наглядом своїх тіньових працедавців намагаються вторгувати на своє жебрацьке існування.
То чи таким антуражем Харків прагне вразити гостей Євро-2012? І чи варто було взагалі в межах багатомільйонної європейської країни з грубим порушенням конституційного, податкового та бюджетного законодавства поспіхом ухвалювати Податковий кодекс, щоб знищити цивілізований бізнес, жбурнути Україну у бруд середньовіччя й нічого путнього не запропонувати взамін?
Джерела:
1) Макаров Ю. Поганий приклад // Український тиждень, – № 13, 01-07.04.2011 р. – С. 14.
2) Гузенко Н. Усложненцы // Фокус, 01 апреля 2011 г. – С. 11 – 12; Набожняк А., Марковский Д., Ксенз Л. ЧП национального масштаба / Деловая столица, – № 13, 28.03.2011 г. – С. 2 – 6.
3) Крайних есть? // Власть денег, – № 12, 25-31 марта 2011 г. – С. 26 – 29.
4) Крюкова С. Таранный орган // Эксперт, – № 48, 13 – 19 декабря 2010 г. – С. 16.
5) Розенфельд А. Увеличение единого налога: финансовые последствия // Эксперт, – № 48, 13-19 декабря 2010 г. – С. 40.
6) Какую роль играет малый и средний бизнес в экономике ЕС и Украины // Статус. Экономические известия, ¬ № 51 – 52, декабрь 2010 г. – С. 7.
7) Набожняк А., Марковский Д., Ксенз Л. ЧП национального масштаба / Деловая столица, – № 13, 28.03.2011 г. – С. 2 – 3.
8) Крюкова С. Таранный орган // Эксперт, – № 48, 13 – 19 декабря 2010 г. – С. 16; Деньги, – № 24, 16 декабря 2010 г. – 12 января 2011 г. – С. 4.
9) Крюкова С., Блинов А. Эрзац-реформатор // Эксперт, – № 6, 21-27 февраля 2011 г. – С. 14 – 15.
10) Гузенко Н. Усложненцы // Фокус, 01 апреля 2011 г. – С. 11 – 12.
11) Сокирко С. Загибель гендляра // Український тиждень, – № 3, 28.01-03.02.2011 р. – С. 52 – 55.
12) Набожняк А., Марковский Д., Ксенз Л. ЧП национального масштаба / Деловая столица, – № 13, 28.03.2011 г. – С. 2.
Автор:Василь Білоус http://www.svoboda.org.ua/dopysy/dopysy/020732/
