Тролів складно знайти в реальному світі, але у віртуальному вони не дивина. Від тролінгу – розміщення навмисне провокаційних, не в тему або просто тупих коментарів – потерпають блоги та інші віртуальні форуми. Нині з’явився спосіб їх приборкання, але ліки можуть виявитися шкідливішими за хворобу.

Тролінг – це побічне явище онлайн-анонімності. «В інтернеті ніхто не знає, що ти собака», – йшлося в дотепній карикатурі у журналі New Yorker 1993 року. Проблема в тому, що дуже багато людей саме так і поводяться (тобто як собаки). В одній із перших наукових робіт на цю тему Джудіт Донат, спеціаліст з інтернету з Гарвардського університету, назвала таку поведінку грою в обман особистості.

Часто єдина мета тролів – пореготати з тих, хто ковтне наживку (англійською це реготіння передається абревіатурою LOL). Але через їхні витівки дискусія може в найкращому разі деградувати, а в найгіршому – перетворитися на цілковитий балаган. Наївні запитання новачків без будь-яких злих намірів провокуватимуть агресивні відповіді. Тихі розсудливі голоси розчинятимуться поміж галасу. Тролі здатні завдати віртуального аналогу фізичного нападу. Особливо жорстокий випадок трапився 2006 року, коли онлайн-хулігани надіслали фото тіла підлітка, покаліченого в автокатастрофі, вбитій горем родині.

Однак здебільшого тролінг безкарний. Багато мешканців віртуального світу цінують свободу слова і неохоче виганяють із нього навіть наклепників. Анонімність і використання псевдонімів теж мають своїх прибічників: чимало тих, хто зависає в інтернеті, ухиляються від вимог щодо використання справжніх імен, що часто змушує людей поводитися цивілізованіше. Навіть якщо троля забанять на форумі, він зможе знову зайти на нього під іншим іменем.

Нарешті з’явилася ефективна зброя проти тролів – Facebook. У найбільшій соціальній мережі світу, яка налічує 500 млн осіб, реєстрація під справжнім іменем обов’язкова. Засновник компанії Марк Цукерберґ називає використання більш ніж одного імені прикладом непорядності. Більшість учасників Facebook добровільно дотримуються правил, оскільки бажають спілкуватися з реальними друзями, а не вигаданими.

Цукерберґ хоче поширити цю політику й на решту віртуального світу. Учасники Facebook дедалі частіше можуть використовувати свої облікові дані на інших сайтах. Мережа пропонує іншим компаніям доручити їй роботу з коментарями на їхніх сайтах. Якщо користувач бажає залишити відгук, він заходить на Facebook, де розміщені пости.

Спочатку запровадження послуги роботи з коментарями від Facebook провалилося, але нову версію, запущену 1 березня, вже використовують понад 17 тис. сайтів. Результати приємно вражають. Кількість коментарів зменшується, але вони стають якіснішими. У випадку блогу TechCrunch, присвяченого технологіям, середня кількість коментарів скоротилася більш ніж удвічі, зникла переважна частина недоцільних відгуків. Крім того, ця послуга генерує трафік, оскільки коментарі учасників автоматично бачать їхні друзі, які можуть проглянути сторінку, на якій вони містяться.

І все ж вердикт неоднозначний. Пуристи інтернету кажуть, що нова послуга покладе край анонімності. Це великий недолік, якщо намагаєшся організувати протести через соціальні мережі, як було на Близькому Сході. А також може сприяти самоцензурі. Навіть у Tech­Crunch виникають сумніви: більшість коментарів тепер надто позитивні. Інші стверджують, що, користуючись послугою з контролю коментарів, сайти практично позбуваються свого найціннішого активу – спільноти користувачів.

А ще цей крок просто лякає. На Facebook уже назбирався рекордний обсяг інформації, і не тільки про віртуальних користувачів, а й про їхні заняття в реальному світі: повідомлення, фото, календарі, уподобання і навіть шопінг. Тепер до цього переліку додаються й думки. У результаті Facebook величезним стрибком наближається до статусу фактичного сховища особистої інформації більшості інтернет-користувачів. Якби таким займалася влада, обурення людей не мало б меж. А якщо таке робить приватна компанія, хіба це має хвилювати менше? На сатиричному сайті The Onion Facebook нещодавно назвали програмою масового віртуального нагляду ЦРУ, а Цукерберґа – секретним агентом під кодовим іменем Оверлорд. LOL? Хто знає.

Переклад з оригіналу здійснено "Українським тижнем", оригінал статті опубліковано на www.economist.com